Як же все це було без мене?

Яринці минуло сім років. Завтра їй іти до школи. Відкрила мама шафу, виклала всі платтячка Яринчині, приміряє, думає, яке одягти доньці на шкільне свято. Побачила Яринка серед викладеного одягу маленьку-ма-леньку сорочечку — трішечки більшу від маминої руки й трошки меншу від таткової.

— Це перша твоя сорочечка,— сказала мама.

Яринка сплеснула руками від подиву:

— А чи довго ж я була така маленька?

— Ні, не довго, з тиждень.

— А перед цим?

— Перед цим тебе не було.

Дівчинка дивилась на маму широко відкритими очима.

— Як же це так — мене не було?.. А все ловкола — дерева, квіти, кіт, голуби — все це було?

— Це все було.

— Як же все це було без мене? Мати мовчала.

Яринка думала.